Як би ви уявили собі людину, яка протягом 30 років бореться з проявами нацизму та ненависті в Німеччині? Яка 130 тисяч разів знищувала надписи з нацистським змістом? Яка має в колекції 74 тисячі здертих власноруч наліпок із закликом до ненависті?

Ви могли би уявити, що цією людиною є бабуся 70 років родом із Штудгарта (Німеччина), з сивим коротким волоссям, що має добрі блакитні очі та привітно посміхається до кожного?

Не уявляйте, бо вона справді існує.

Фестиваль соціальних ініціатив «Plan B», що проходив наприкінці вересня у Харкові, відкрив історії багатьох особистостей із різних куточків світу. Однією з тих, чия промова розчулила весь зал до сліз, стала німкеня Ірмела Менза-Шрамм.

На її маленькій біленькій сумочці, де вона носить зазвичай своє приладдя для знищення нацистських знаків (балончик з фарбою, ацетон, стамеска), надпис: «Für eine Welt ohne Hass» («Для світу без ненависті»).

- Я це роблю, тому що вважаю, що свастика на будинках наших міст –  пропаганда ненависті. Меседжі ненависті знаходяться на відкритих місцях, майданчиках і легко доходять до людей. Але жертви цих знаків повинні знати, що вони не самотні.

Ірмела фотографує всі знайдені графіті і наліпки та заносить їхні назви в записничок, перед тим як знищити.

В неї, такої тендітної маленької жіночки, що прагне зробити світ добрішим своїми, здавалося б, елементарними діями, дуже багато недоброзичливців. Деякі люди кажуть, що краще залишити, ніж зафарбовувати ті символи. Ірмела чи не кожного дня терпить погрози з боку не тільки неонацистів, але і з боку поліції. Ті пояснюють, що неонацисти можуть залишати свої символи, «тому що ми живемо в демократичній державі». Ірмела їм відповідає: «Ваша свобода закінчується там, де вона починає шкодити іншій людині».

Хтось поставиться скептично і не повірить, що те, що вона робить приносить практичну користь. На це в Ірмели є приголомшуюча історія.

- 8 травня 2010 рік, Берлін, парад на честь святкування Дня Перемоги в Європі. Мені назустріч йдуть неонацисти. Один із них раптом зупинився і сказав мені: «Фрау Шрамм, я більше не нацист». Я заплакала. Я була настільки вражена, тому що саме з цією людиною у мене найчастіше відбувалися конфлікти, він постійно намагався на мене напасти, вдіяти якусь шкоду. «Будь ласка, Фрау Шрамм, припиніть плакати», – благав він. Тоді я поцікавилася в нього, що змусило його змінити свої погляди. «Я так багато разів вам погрожував, завдавав болю, але незважаючи ні на що, ви все одно йшли вперед і робили свою справу», – зауважив юнак.

До речі, у Харкові пані Ірмела теж знайшла два графіті з нацистською символікою:

- Мені соромно, що я не змогла їх здерти, бо я залишила всі свої інструменти вдома, адже через кордон не змогла би їх перевезти.

Пані Мейза-Шрамм закликає усіх українців прибирати ці знаки, повідомляти про них поліції, бо ми всі відповідальні за те, що нашою байдужістю дозволяємо ненависникам відроджуватися.

Оцените материал
(0 голосов)

Харьков 1654

Студия новостей Харьков 1654.

Новости, которые касаются лично вас.   

Сотрудничество и реклама через email: Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.